Чиновник повинен служити для людей, а не люди – для чиновника – Провінція.нет: Балта, Кодима, Саврань, Подільськ, Любашівка, Одеса, новини Одеської області

Чиновник повинен служити для людей, а не люди – для чиновника

Наказ Головдержслужби України від жовтня 2000 року у Загальних правилах поведінки державного службовця України зазначає, що саме державна служба України ґрунтується на принципах служіння Українському народу та Українській державі…

Так, дійсно держслужбовець повинен неухильно слідувати нормам законодавства України, Конституції України, принципам моралі, гідності, демократії та гуманізму, соціальної справедливості, професіоналізму, чесності, ініціативності, відданості справі.


Але, чи насправді все відбувається саме таким чином? Нажаль, етика та мораль, знання законів та професіоналізм сьогодні в державних службовців України нівелюється. Напевно не всі державні службовці читають свої інструкції, і вже точно не всі щиро читали присягу державного службовця, в якій чітко йшлося про те, що вступивши до лав державної служби, необхідно буде дотримуватись високих моральних цінностей, законодавства України, а саме головне – служити народові України.


Тобто багато осіб, що вибрали собі за професію держслужбу, просто забувають те, заради чого і вони повинні працювати – простих людей.


Державна служба України – це величезний менеджерський механізм, що забезпечує усю діяльність держави. Саме якісна робота цієї сфери державного управління – запорука успіху країни та громадян. Нажаль Україна, яка лише переживає становлення системи державної служби та не має власної управлінської традиції, не може успішно розвиватись, як це роблять демократичні країни.


Розграбована та понівечена асимілятивними процесами Україна, десятками років стогнала під злочинним сабантуєм окупантських режимів, що розтинали стражденну та грабовану віками землю.


Близько сімдесяти років країні, якій притаманна демократія та приватна власність, нав’язувались парторганами номенклатурні системи державного управління з бюрократичним вираженням в процесі управління, підкріплені маховиком репресивно-каральних органів. Вибудовуючи нову систему влади, радянська еліта виховувала свої покоління через комсомол, парторганізації, тощо.


Таким чином, ціла епоха становлення управлінської системи України, яка була спрямована в бік Москви, не змогла об’єктивно ввійти в нову епоху – посткомунізму та незалежності України. Отримавши владу, українська політична еліта не змогла швидко перестроїтись, не зумівши перебудувати систему державного управління.


Проблемою системи державного управління виявилась неспроможність кадрів якісно та професійно виконувати свої обов’язки, адже при відсутності прямих вказівок з Москви, не було реального центру, який би зумів централізувати та впорядкувати усю систему державного управління.


Отже, країна опинилась в пошуках нової політичної еліти та нових систем управління.


Парламент України приймає в 1993 році Закон України «Про державну службу», який був підписаний Кравчуком. Це було закладення фундаменту майбутньої державної служби, який ще неодноразово доповнювався, змінювався, зрештою траснформовувався.


Зрештою, система державного управління України еволюціонувала з номенклатурно-партійної та бюрократичної в свою власну, ввібравши в себе усі найкращі закордонні напрацювання, та додавши до цього свої власні традиції.


Сьогодні державна служба України перебуває на шляху повного становлення та перетрубації кадрів, яких не вистачає.


Тобто, слід відзначити важливий процес титанічних зусиль українських науковців та державних службовців, які зуміли в важких умовах та за досить таки короткий термін створити свої традиції на поприщі державного управління.


Проблемними залишаються професійність та відповідальність діючих чиновників та поповнення молодими спеціалістами, оскільки навчальних закладів, які б виховували кваліфікованих спеціалістів в Україні не було, й на сьогодні ця проблема є досить гострою.


Багато державних службовців не відповідають сьогодні високому рівню державної служби. Ще одна суспільна проблема – хабарництво, яке укорінилось в суспільстві під самим розумінням державної служби. Не всі держслужбовці виконують загальні правила державної служби, яких вони, вступивши на займану посаду, повинні неухильно дотримуватись.


Для соціуму стало нормою, що статус держслужбовця пов’язаний з криміналом, великими сумами коштів та зловживаннями. Нажаль, не всі державні управлінці розуміють, що вони йдуть на роботу, що тісно пов’язана з етикою та мораллю, а за порушення законодавства настає кримінальна відповідальність.


Циркуляція та оновлення кадрів державної служби України вимагає певного контролю з боку держави, адже від роботи системи державного управління залежить якісні показники всієї країни. На сьогодні багато посад у державній службі є займають не за професійною ознакою, а за призначенням влади, а деякі призначення є абсолютно негативними, або є факти, коли держслужбовець не відповідає своєму високому рангу.


Також держслужбовець є сьогодні частково залежними від політичних партій, членами або прихильниками, яких вони є, або змушені бути, оскільки сьогодні державна служба тісно пов’язана з політикою і є залежною від неї. Але належність до однієї політичної сили зумовлює необ’єктивність, політичну упередженість, що суперечить Загальним правилам поведінки державного службовця України (Цю проблему буде вирішувати нова редакція Закону України «Про державну службу», яки забороняє державним службовцям бути членами політичних партій).


Ще одним якісним показником є той факт, що в Україні стрімко розвивається освітня та наукова сфери системи державного управління, що дасть змогу забезпечити достатню кількість молодих спеціалістів для потреб держави. В разі допомоги та сприяння держави при працевлаштуванні молоді на державну службу, попит на дану спеціальність та конкуренція збільшаться, що дасть змогу поліпшити професійний рівень держслужбовця та вимоги до державної служби загалом.


Не слід забувати і про реальне оцінювання результатів праці в вимірі зарплатні, адже коли оплата буде відповідною до обсягу виконаної роботи, в свою чергу досить таки високою, то і якість роботи, і продуктивність праці буде набагато більшою. Ще одним моментом є те, що хабарництво може зникнути як система, якщо заробітна плата держслужбовця буде відповідати потребам часу, а також, сумлінному виконанню державним службовцем своїх обов’язків та вдосконалення організації своєї роботи.


Але на сьогодні є не заперечним той факт, що реформи в державній службі, контроль кадрів та сприяння підвищенню професійності не дадуть кінцевого позитивного ефекту, коли в суспільстві не зламати негативний імідж державної служби, яку спричинили непрофесійність та недобросовісність деяких держслужбовців.


Наприклад, досить значна кількість проявів неповаги до простих громадян та упереджене ставлення до певних осіб або надання переваг чи виявлення прихильності до інших, що зумовлене неякісним та нечесним виконанням державним службовцем своїх обов’язків, спричиняють напругу у суспільстві та виражаються у недовірі до системи державної служби України серед громадян України та іноземців, що у свою чергу спричиняє зневажливе ставлення самих громадян до держслужбовців та негативне сприйняття іноземними країнами державної служби України в цілому.


Вищий рівень середньостатистичних показників рівню достатків, при величезному розходженні заробітної плати держслужбовця та його доходів, на відміну від середнього для громадян спричинило протистояння між ними та держслужбовцями, які, у свою чергу, стали ніби окремою кастою, звівши певний умовний бар’єр, а прямим обов’язком держслужбовців є служіння Українському народу та Українській державі.


 Суспільне призначення державної служби полягає в забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень. (Загальні правила поведінки державного службовця).


Підвищення рівня державної служби України буде сприяти підвищенню загальнонаціональної свідомості та моралі, адже саме держслужбовець є зразковим лицем держави, який не лише працює на благо країни, а й на авторитет нації загалом.


Я вважаю, що сьогодні держава потребує значної кількості молодих спеціалістів, які змогли б докласти зусиль для покращення державної служби, зуміли принести в неї нові ідеї, надихнути нові якісні реформи.


Ще одним плюсом на користь молодих спеціалістів є те, що вони є абсолютно новим класом державних управлінців, який був вихований уже на традиціях та в дусі державної служби України, не вмішуючи радянські корені бюрократії та номенклатури, використовуючи традиційні українські історично складені пріоритети державного управління, використовуючи найкращі надбання світових систем державного управління та, перетворюючи їх через призму української ментальності на українські нові методи та традиції державної служби.


Саме молоді спеціалісти з високими стандартами професійної підготовки, моральними якостями та патріотизмом, спільно з досвідченими держслужбовцями змогли б довести до логічного кінця становлення державної служби України.


На мою думку високий професійний рівень повинен в себе включати:


• Високий рівень підготовки в навчальному закладі, здобуття спеціальних навичок;


• Знання законодавства України;


• Володіння державною мовою;


• Знання етичних та моральних норм та цінностей, правил етикету;


• Позитивний імідж серед суспільства;


• Ініціативність та самовіддача в прийняття рішень;


• Чесність та відданість державним інтересам в цілому та державної служби, зокрема;


• Вміння працювати з ПК та Інтернет;


• Знання та вільне володіння іноземними мовами, тощо.


Тобто, маючи дані якості, та прагнучи до їх вдосконалення – запорука роботи в державній службі. Але молодий спеціаліст потребує уваги та сприяння з боку держави, насамперед при працевлаштуванні. Адже, не буде привабливою та спеціальність у якої не має перспектив працевлаштування, тому влада повинна гарантувати в отриманні роботи тим молодим людям, які не мають досвіду роботи, закінчивши ВУЗ.


Ще одним фактором є те, що держава повинна пропагувати спеціальність держслужбовця серед абітурієнтів чи студентів. Також з боку влади слід контролювати рівень здобуття знань в закладах освіти з цієї спеціальності, а сама спеціальність державного службовця повинна викладатись лише в найкраще придатних для цього Вузах, при залученні кращих спеціалістів, викладачів та держслужбовцями з великим стажем служби.


Також я вважаю, що студентів, які обрали собі за мету бути держслужбовцями можна залучати для здобуття практики уже з третього-четвертого курсу, а також при прийнятті на роботу проводити прозорий конкурс, тестування та співбесіду. Ці заходи дадуть ефект того, що професія держслужбовця стане більш зрозумілою для широких верств населення та не допустить зниження рівня професійності через те, що диплом можна отримати за певні кошти


Розвиток державної служби залежить і від підвищення кваліфікаційних вимог держслужбовців. Так кожен держслужбовець повинен підвищувати свій загальний рівень, а не залишатись на певній умовній межі, розвиваючи себе та державну службу в цілому, підвищуючи її високий статус та імідж серед суспільства, примножуючи надбання попередників та вдосконалювати методи роботи заради покращення продуктивності та якості праці майбутніх поколінь.


Для цього наприклад слід проводити не лише загальну перевірку роботи держслужбовця та підвищення кваліфікації, а й щорічні курси для загального розвитку з тестуваннями та екзаменами. Це дасть змогу держслужбовцям завжди знаходитись на високому професійному рівні та підвищувати свої вимоги.


Звісно ця робота є складною та не такою романтичною, якою вона здається на перший погляд, слід докласти максимальних зусиль заради підвищення авторитету державної служби України та держави в цілому, покращення життя кожного українця та піднесення Української держави – пріоритетні завдання держслужби.

Політикою повинні займатись професіонали, а олігархам слід забутись про державно-владницькі амбіції та вчитись запам’ятовувати таке словосполучення, як легітимний лобізм…