У Балті роками формувався образ стабільної управлінської моделі — вертикаль мера міста, контроль над процесами, перевірена команда. Навколо Сергія Мазура вибудовувалася система роками, яку прихильники та чиновники називали ефективною, а критики — занадто централізованою та корумпованою. Але сьогодні ця конструкція виглядає вже не такою монолітною, як раніше!
Останні кадрові зміни змушують ставити незручні запитання очільнику Балтської громади. Одних проводжають публічно — з подяками, квітами, офіційними компліментами та гучними формулюваннями про “вагомий внесок у розвиток громади”. Саме так відбувалися проводи Едуарда Рабіновича: із демонстративною вдячністю, публічними акцентами на досягненнях і правильним інформаційним супроводом.
І зовсім інакше виглядав відхід з кабінетів Олесі Паламарчук, начальника фінансового відділу Балтської громади.
Людина, яка понад 14 років працювала у фінансовому управлінні, повідомила про свій останній робочий день самостійно — у власному дописі. Без офіційних релізів, без подяк від керівництва, без публічного визнання її внеску. Лише стримані слова про завершення етапу і вдячність колегам.
Контраст разючий з проводами першого заступника Едуарда Рабіновича.
Це вже не просто кадрова ротація. Це симптом.
У владних системах нічого не буває випадковим. Кого урочисто проводжають, а чий останній день минає в інформаційній тиші — завжди має значення.
Коли фахівці з багаторічним досвідом змушені самі повідомляти про свій відхід, це виглядає не як планове оновлення, а як внутрішня напруга в кабінетах влади. Система, побудована на жорсткій вертикалі, тримається доти, доки зберігається внутрішній баланс. Коли ж із неї тихо вибувають люди, які роками забезпечували її функціонування, — це означає, що баланс порушено.
Імперії не руйнуються за один день. Вони слабшають поступово — через втрату довіри, через кадровий відтік, через заміну професійності на ситуативну лояльність. Зовні все може виглядати стабільно: правильні заяви, звіти, офіційні фото. Але саме тиша навколо відходу ключових людей часто говорить більше, ніж урочисті проводи “своїх”.
Питання вже не в тому, хто саме пішов. Питання в іншому: чи здатна модель управління, вибудувана роками навколо однієї політичної фігури а саме Сергія Мазура, пережити фазу внутрішньої турбулентності? Чи це перезавантаження — чи початок поступового ослаблення впливу Сергія Мазура який керує містом вже 15 років?
Коментарі закриті.