Війна суттєво змінила умови роботи місцевих підприємців у Подільському районі.
Малий і середній бізнес тут продовжує працювати, але більшість сфер відчувають постійний тиск економічних, логістичних і кадрових проблем. Торговці на ринках, перевізники, власники невеликих магазинів і сервісів щодня стикаються з обмеженнями, які раніше навіть не уявляли.
Торговельні точки на ринках Балти, Подільська та сіл району залишаються активними, проте працюють у набагато складніших умовах. Купівельна спроможність населення знизилася, і це одразу вдарило по обсягах продажів.
Ми як інтернет-видання поспілкувались з підприємцями на території району, і що вони кажуть:
Василь Гончар, м’ясний ряд, м.Подільськ, 54 роки:
«Раніше клієнт купував кілька кілограмів, тепер просить пів кіло. Люди економлять на всьому. Ми теж мусимо підлаштовуватись».
Галина Петрівна, продавчиня овочів, 58 років:
«Люди беруть менше, ніж раніше. Колись я за ранок продавала 20 мішків картоплі, тепер — півмішка. Але стою, бо це моя робота й іншої можливості немає».
Постачання товарів подорожчало через ціну на пальне та перебої в логістиці, тому продавці часто змушені підвищувати ціни або зменшувати асортимент. Частина підприємців втратила працівників через мобілізацію, через що деякі точки закрилися або працюють нерегулярно.
Ігор Таран, власник точки з інструментами, 41 рік:
«У мене один працівник був — його мобілізували. Тепер сам працюю з ранку до вечора. Якщо захворію чи десь поїду, точка просто не відкриється».Олександр Коваль, продавець одягу, 32 роки:
«У мене половина товару подорожчала через доставку. А підняти ціни я не можу — люди одразу розвертаються й ідуть».
Сфера перевезень також опинилася під сильним тиском. Маршрутні рейси між населеними пунктами стали менш стабільними, а деякі з них скоротили або скасували через брак водіїв. Мобілізація та від’їзд частини чоловіків призвели до того, що знайти водія стало майже неможливо. Приватні перевізники працюють зі зростаючими витратами та зменшеною кількістю пасажирів, що робить діяльність малорентабельною.
Марія Дудник, привозить молочні продукти з села, 46 років:
«Страшно стало їздити кожного дня. І пальне дороге, і маршрут зараз ходить рідше. Якщо знову рейс відмінять, то й приїхати не зможу».
Доставка товарів для магазинів і ринків також ускладнилася: вона дорожча, займає більше часу й потребує додаткової координації.
Мобілізація торкнулася не лише торгівлі та перевезень — вона вплинула на всі види місцевої діяльності. Підприємства втратили частину працівників, а найняти нових складно, бо район не має надлишку робочої сили. Чимало ФОПів тимчасово призупинили діяльність або скоротили обсяги роботи через нестачу персоналу. Це зачепило ремонтні служби, дрібні майстерні, кафе, СТО та салони послуг.
Власник місцевого СТО м.Балта (попросив не називати його ім’я):
«У мене працювало троє хлопців. Двох мобілізували, один поїхав на заробітки через Тису. Я залишився сам на півтора бокси. Роботи багато, люди постійно щось ремонтують, але фізично не встигаю. Буває, що відмовляю клієнтам, бо просто немає кому стати до машини. Найняти нового майстра — майже нереально: або немає спеціалістів. Працюю як можу, але інколи думаєш: довго так не протягну».
На цьому фоні аграрний сектор демонструє відносно стабільну ситуацію. Після поновлення експорту через порти Одеської області фермерські господарства отримали можливість продавати зерно, соняшник і іншу продукцію за адекватними цінами. Великі та середні агропідприємства працюють у регулярному режимі, оскільки мають доступ до фінансів, збуту та логістики. Однак дрібні фермери та одноосібники, які не можуть вийти на експортні канали або не мають власних сховищ і техніки, залишаються залежними від внутрішнього ринку та гри перекупників, де ціни нижчі та більш нестабільні.
Євгеній Кифоренко, фермер і власник переробного напрямку, с. Гольма:
«По полях у нас усе більш-менш стабільно — сіємо, збираємо, працюємо з родиною в нормальному режимі. Найбільше вдарило не по агро-виробництву, а по переробці комбікормів та преміксів. Раніше ми половину продукції відправляли на схід країни, там був наш основний ринок. Після початку повномасштабної війни цей напрямок фактично зник, і довелося швидко шукати нових покупців. Зараз тримаємося за рахунок того, що ми до війни напрацювали велику клієнтську базу в Чернігівській, Полтавській та Сумській областях, але все одно це не ті обсяги, що були колись. Ми перебудовуємось, думаємо, як розширити виробництво в інший напрямок, розглядаємо нові види продукції. В цей час знаходимо ще можливість допомагати ЗСУ та хлопцям на фронті. У нас планів багато — не хочеться зупиняти розвиток, навіть попри складний час. Головне щоб війна закінчилась, тоді й ми зможемо рухатися вперед усі разом».
У районі є й бізнеси, які перебувають на межі закриття. Це невеликі магазини, точки з продажу одягу, побутові майстерні, перукарні, дрібні кафе та інші підприємства, що працюють на місцевих покупців. Для них зростання витрат стало критичним, адже вони не можуть піднімати ціни до рівня, який дозволив би покривати собівартість. Частина працює лише завдяки тому, що власники вкладають власні заощадження або поєднують кілька видів діяльності.
Олена Жук, продавчиня побутових товарів, 35 років:
«Буває, що цілий день майже нема людей. Сидиш і думаєш: чи є сенс відкриватися завтра? Але закриєш — тоді точно вже не відкриєшся».
Підприємці району пристосовуються до обставин по-різному. Дехто переходить на онлайн-продажі, використовує соцмережі, щоб залучати покупців або робить локальні доставки. Фермери шукають прямі контракти з переробниками чи експортерами.
У такій ситуації місцевий бізнес у Подільському районі продовжує працювати, проте робить це в режимі постійної адаптації до нових умов. Для одних галузей, зокрема аграрної, ситуація покращилась. Для інших — торгівлі, перевезень і сфери послуг — реалії війни створили умови, за яких утримати бізнес відкритим стає щораз складніше.
Попри всі труднощі, війна залишається головним фактором, що визначає роботу місцевого бізнесу. Підприємці щодня долають виклики, щоб утримати економіку країни, бо розуміють: поки вдається працювати тут, хлопці на передовій тримають свій фронт там.
І кожен житель сподівається, що після перемоги з’явиться шанс не просто виживати, а відбудовувати й розвивати економіку вже в мирних умовах!
Коментарі закриті.