Внутрішній ворог добре використовує момент, коли вся увага прикута до війни із зовні


На Річницю Революції гідності: тяжкі спогади і криваві уроки для кожного з нас. Саме у цей час відбувається переосмислення що відбувається у нашій країні. Країна болісно одужує, адже більшість моїх друзів знає ціну справи боротьби з ворогом як зовнішнім, так і внутрішнім.З зовнішнім ворогом наче все зрозуміло і кожного дня ми спокутуємо нашу колишню байдужість кров’ю наших товаришів. Сухі фрази речника АТО про втрати для більшості, але не для нас, на жаль стали буденністю. На фоні згортання волонтерського руху наших товаришів, які вже виснажились відбувається мутація ворожих сил, які шматують знесилену Україну із середини ще більш відвертіше.

Саме зараз мова буде йти про внутрішнього ворога, який не полишає спроб пити кров з моєї країни. Цей ворог добре використовує момент, коли вся увага прикута до війни із зовні.
Яскравим прикладом такої діяльності ворога став наш «Одеський завод будівельних матеріалів», який підзвітний Міністерству оборони.

Щойно тільки з’явилась віра, що прийшов новий директор, який витяг підприємство з боргової ями, почав нарощувати виробництво, як одразу це комусь у верхніх кабінетах МО дуже не сподобалося. І пішли один за одним посланці спочатку з сумнівними пропозиціями, а потім і відкритими погрозами. Нарешті шахраями був знайдений вихід через офіційне оголошення конкурсу на місце директора підприємства, де заздалегідь передбачалося що керувати заводом повинен слухняний виконавець усіх злочинних забаганок групи осіб, а не той, хто буде відстоювати виробництво. 
Хижакам, які шматували та рейдерили цілі підприємства, відволікання уваги війною стало ще більш на руку. Звісно знаходяться як завжди високі покровителі у міністерствах у цих виродків і вони приходячи на новий завод натякають на покровителів, майже як на Господа Бога. Рідко коли зневірені раби кажуть щось проти, потихеньку звільняються здібні фахівці – аби не плутались під ногами.
Але раз-на раз не приходиться і колектив, який побачив промені надії почав боротися, та ще й ми вчасно підіспіли, бо вже йшла мова про звільнення. Новий директор все наплутав, що йому радили рейдери-наставники і видав себе цим, адже треба було ж хоч видимість якогось виробництва зімітувати.
Грунтовна робота по вивченню зв’язків та характеру злочинних дій не полишила у нас жодного сумніву, що підприємство для паразитів не просто являється ласим шматком для дерибану. Але й носить стратегічний характер для країни, де на кожному перехресті чиновники струсують повітря щодо питання з забезпечення житлом для військових.
Я поки що не тішу себе тим, що нас почули у МО та швиденько направили комісію для перевірки заводу. Адже питання одного із членів комісії: «чи може завод приносити прибуток?», мене зовсім загнало у ступор. Так, на разі посилився тиск на самодостатніх керівників виробничих ланок, від яких не тільки залежить виробництво, але ці фахівці можуть виступати експертами у оцінці роботи підприємства. Так, ми знаємо про спроби невдалих переговорів. Ми впевнені, що комісію будуть намагатися вганяти у тупіки, але ми не будемо чекати прохання «відкрити віки» і з радістю це зробимо, якщо вони хоч на мить закриються у комісії.
Попереду тяжка рутинна робота на шляху до істини і хай ті чинуші та зрадники генерали, які думають що під шумок провівши інвентаризацію усього військового майна, земель, виробництв тихенько щось вкрадуть – то так не буде. Маю надію що Одеса стане прикладом того, що буде чекати пройдисвітів з зірками чи без у кожному куточку України!
І це лише початок!

Громадський діяч Юрій Козаріз.

https://youtu.be/sqUHuFR-YUw