Депутат районної ради сприяє вчиненню злочину (Редакційна пошта)

 В адрес сайта «Провинция.нет», пришла просьба обупликовать письмо на сайте.Мы в свою очередь публикуем, но и предоставляем возможность на ответ депутату на страницах сайта.

(Текст письма без редакции)


 Апріорі ми вважаємо, що депутат будь-якого рівня є представником громади, яка делегувала йому свої права на прийняття рішень, що стосуються їхнього життя. Депутат, в першу чергу, повинен своїм прикладом показувати як правильно співіснувати в громаді та неухильно дотримуватись Конституції та законів України. Однак, нажаль, не завжди так буває. От і в моєму випадку так. Своїм листом до редакції я хотів би розчарувати виборців, які віддали свої голоси за депутата Балтської районної ради від Партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна» Гандрабуру Надію Миколаївну, яка нехтує не лише моральними нормами, що складались протягом століть в нашому суспільстві, а й нормами чинного законодавства України.
   Пояснити свої так-би мовити «звинувачення» можу наступним. В 2007 році я одружився з дочкою Гандрабури Н.М. Славич Зоряною Вікторівною, 1984 року народження (нині Кобрін), в 2009 році в нас народився син Олександр. Але, так буває, ми розлучились в 2010 році, от з цього моменту почались постійні конфлікти. Мій малолітній син після того як йому виповнився 1 рік та до досягнення 4 років проживав разом з батьками моєї колишньої дружини Гандрабурою Надією Миколаївною та Гандрабурою Віктором Петровичем, де перебувала в ці роки моя колишня дружина мені не відомо. Спілкуватись з дитиною мені «дозволяла» Гандрабура Н.М. лише в її присутності та в будинку, чим порушувала моє право, закріплене в Сімейному кодексі України на вільне спілкування з сином. За захистом своїх прав я змушений був звернутись до Служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області. Після рішення Служби у справах дітей, яким було визначено способи моєї участі у спілкуванні та вихованні сина, начебто стосунки почали покращуватись. В 2012 році моя колишня дружина Кобрін З.В. забрали сина Олександра до м. Києва на постійне місце проживання, про адресу, за якою проживає мій син мені повідомити відмовились, почала чинити перешкоди у спілкуванні з сином, оскільки в неї на той момент почались стосунки з її теперішнім чоловіком Кобрін С.М., якого колишня дружина змушувала сина називати татом. Починаючи з лютого 2015 року мені взагалі було заборонено спілкуватись з сином, хоча заборонити батьку спілкуватись з сином може лише суд. Для захисту та відновлення своїх прав я змушений був звернутись до суду. На протязі уже п’яти років я намагаюсь вирішити цю болючу проблему лише законними способами. Звичайно ж, судовий процес моєю колишньою дружиною та її чоловіком затягувався як міг. До Святошинського районного суду м. Києва мною було подано позов про усунення перешкод у вільному спілкуванню з сином в червні 2015 року, а рішення було винесено в лютому 2016 року, а набрало законної сили в квітні 2016 року (після його апеляційного оскарження). Здавалось би є рішення суду, яке набрало законної сили, яким відновлено мої права, але для сім’ї Гандрабура та Кобрін закон «не писаний», і те, що рішення суду ухвалюється іменем України і є обов’язковим для виконання всіма громадянами, установами і організаціями на всій території України їм байдуже. Розглядаючи конкретну ситуацію, що сталась 11.06.2016 року, можу пояснити, що 03.06.2016 року я домовився з колишньою дружиною про побачення з сином 11.06.2016 року за місцем її фактичного проживання, оскільки згідно з рішенням суду визначено, що першу половину літніх канікул син проводить з батьком. Приїхавши 11.06.2016 року до смт Гостомель Київської області, подолавши при цьому відстань в 550 км., де проживає моя колишня дружина, від сусідів я дізнався, що Кобрін З.В. разом з сином поїхала до своєї мами в с. Перельоти Балтського району Одеської області. В той же день я поїхав до с. Перельоти, прибувши за місцем проживання Гандрабури Н.М. я дійсно застав свою колишню дружину разом з сином в своєї матері. На місце мною було викликано наряд поліції для забезпечення правопорядку. Моя колишня дружина, її чоловік, її мати відмовились виконувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та своїми умисними діями створили всі умови, за яких скористатись своїми законними правами, передбаченими чинним законодавством та закріпленими рішенням суду, я не зміг. Гандрабура Н.М. не випускала мене з сином зі свого домоволодіння, в її присутності та в присутності малолітнього сина теперішній чоловік моєї колишньої дружини погрожував мені фізичною розправою. За всіма фактами мною були написані заяви до органу поліції. У відношенні моєї колишньої дружини мною було написано заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України «Невиконання судового рішення». У відношенні чоловіка Кобрін Сергія Михайловича було написано заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України «Погроза вбивством». Заяви зареєстровані в Балтському відділі поліції Головного управління національної поліції в Одеській області. Маю надію сподіватись на об’єктивне досудове розслідування злочинів, вчинених моїми колишніми родичами, серед яких і депутат Балтської районної ради «шанована людина», як вона про себе говорить. 

   Вважаю, що після публікації цієї статті депутат Балтської районної ради Гандрабура Надія Миколаївна, в разі розуміння нею своєї моральної відповідальності перед виборцями, складе повноваження депутата, оскільки розраховувати на позитивні зміни в житті громади Балтського району з депутатами, які нехтують Конституцією та законами України не доводиться.   

   Сподіваюсь редакція надрукує мою статтю.


                                                       В.В.Ярошенко