Розмова з власником торгової марки «GRANULKA» — Євгенієм Кифоренком
— Євгенію, комбікормовий ринок — не найпублічніша тема. Але без нього тваринництво просто зупиниться. Як ви самі сьогодні описали б цю роботу?
«Це робота без ілюзій. Комбікорм — не стартап і не “історія успіху”. Це корм. Це щоденна рутина, відповідальність і залежність від купи факторів, які ти буває часом не контролюєш. Якщо корм не приїхав сьогодні — завтра вже пізно. Курка, свиня чи корова чекати не будуть».
— Що сталося з ринком у перші дні повномасштабної війни?
«Він просто розвалився на сході країни.
Донецька, Луганська, Запорізька області — це були не “ризикові зони”, а реальні робочі регіони. Склади, клієнти, партнери. У перші дні ми втрачали продукцію не на папері — вона залишалася в складах, на окупованих територіях, у зоні обстрілів. Її не можна було вивезти, продати. Просто мінус був для нас».
— Про які масштаби йдеться?
«Для нас — це великі масштаби. Тонни комбікорму, тонни білково-вітамінних добавок. Усе, що було завезено на схід, просто зникло з обігу.
Для малого чи середнього виробника це часто означає касовий розрив і пряме питання: або ти виживаєш, або закриваєшся».
— Як це вплинуло на вас?
«Ми вижили не тому, що були “кращими”, а тому що мали добросовісних клієнтів уже на окупованих територіях. Разом ми швидко приймали непопулярні рішення.
Наприклад, із Запорізької області нам вдалося вивести всі кошти за вже поставлений товар. Це був справжній квест: на той момент населення вже міняло гривню на кацапські рублі, але ми знайшли механізм, як повернути гроші на Одещину до копійки.
Я дуже вдячний цим людям, але їхні прізвища називати не можу — вони досі проживають там.
Ніякої романтики — просто адаптація. На жаль, без цих регіонів нам важко».
— Окрема тема — електроенергія. Як виглядає виробництво комбікорму без світла?
«Воно виглядає погано і дорого.
Гранулятор без світла — це просто метал. Генератори — це шум, дизель і велика ціна для покупця. У нас високі витрати на тонну виробництва, а генератори потрібні великої потужності. Тому ми пішли іншим шляхом — намагаємося виробляти продукцію тоді, коли за графіками дають світло. Справляємося, встигаємо.
Працюємо в режимі: “є світло — запускаємо все, що можемо; немає — чекаємо”».
— Фермери та господарства в цей момент теж були на межі?
«Так. І тут важливий момент: фермер чи власник приватного господарства не питає, чому в тебе немає світла. Йому потрібен корм. Все.
Тому на українському ринку дуже швидко стало видно, хто реально працює, а хто просто продає слова. Довіра на даний час почала вирішувати більше, ніж ціна.
Сьогодні наші замовлення відправляються день у день або на наступну добу. І в тих умовах, у яких ми працюємо, це справді важливо».
— Як змінився сам ринок комбікормів за ці роки війни?
«Він став обережним. Ніхто не планує “на рік вперед”. Купують менше, але частіше. Запитують конкретику: склад, стабільність, доставка. Менше експериментів — більше прагматизму».
— Торгова марка «GRANULKA» сьогодні — це про що?
«Про передбачуваність. Не про “найдешевше”, а про “щоб працювало”.
Ми не обіцяємо чудес. Ми робимо корм, який дає результат і приїжджає тоді, коли він потрібен. Для аграрного бізнесу в умовах війни цього вже достатньо».
— Ви кілька разів сказали слово «витривалість». Що воно означає для бізнесу сьогодні?
«Це означає вставати і робити, навіть коли не хочеться і не вигідно.
Коли прибуток мінімальний, ризики максимальні, а відповідальність — щоденна. Витривалість — це не геройство. Це коли ти просто не зупиняєшся, бо знаєш: якщо зупинишся ти — зупиняться інші».
— Чи був момент, коли хотілося все кинути?
«Якщо сказати, що ні — збрешу. Такі моменти були. Особливо на початку, коли не було розуміння, як довго це триватиме і чи взагалі є сенс щось планувати надалі.
Але коли ти бачиш, що фермер чекає твій корм, що від тебе реально залежить його робота, ти просто не маєш права зникнути».
— Як змінилася команда за цей час?
«Залишилися люди, які не питають “а навіщо”, а питають “що робимо далі”. І це, мабуть, найцінніше, що є сьогодні в бізнесі».
— Чи можна зараз будувати розвиток, а не просто виживати?
«Можна, але дуже обережно. Розвиток сьогодні — це не про масштабування заради цифр. Це про стабільність, процеси, контроль.
Ми не женемося за гучними планами. Ми будуємо систему, яка не впаде від першого удару».
— Яким ви бачите торгову марку «GRANULKA» після війни?
«Більш жорсткою, більш дисциплінованою і менш наївною.
Ринок після війни не буде м’яким. Конкуренція зросте, клієнт буде ще вимогливішим. І це нормально. Ми хочемо бути серед тих, хто цей ринок формує, а не наздоганяє».
— І наостанок. Якщо одним реченням — що для вас сьогодні торгова марка «GRANULKA»?
«Це відповідальність родини Кифоренко. Перед людьми, які з нами працюють. Перед фермерами та приватними господарями, партнерами. І перед країною, яка воює, але все одно має годувати себе».
Коментарі закриті.